Виховна година в групі ТД-31
Класний керівник: Мацейко С.В.
Мета виховної години: згадати історію аварії на Чорнобильській атомній електростанції, поглибити знання студентів про неї, зберігати історичну пам’ять студентів, виховувати особисту стурбованість кожного за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як свої власні; виховувати почуття гордості за український народ.
2021 рік буде проходити під знаком пам’яті про лихо, яке спіткало нас 35 років тому. Нині ми маємо згадати і вшанувати ліквідаторів аварії на ЧАЕС, людей, які ціною свого здоров’я і життя врятували від ядерного лиха не лише Україну, а й увесь світ. Адже наслідки аварії могли б бути набагато страшнішими, якби не їх самопожертва та героїзм. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року. Тридцятиріччя чорнобильської катастрофи має дати поштовх для активізації роботи з вирішення багатьох проблем, які завдала українському суспільству Чорнобильська трагедія.
30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд. 14 грудня – день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні. Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором доброго почину, і День ліквідатора з’явиться в Росії, Білорусі та інших країнах. Давайте пригадаємо, як це було… Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких – недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша – проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи. 26 квітня 1986 року… Ця дата надовго залишиться в пам’яті людства. Аварія на Чорнобильській АЕС стала новою точкою відліку в історії атомної енергетики, показала, наскільки небезпечна сила атома, яка вийшла з-під контролю, і як важко справитись з нею.
26 квітня 1986 року, 35 років минуло з того трагічного дня. Аварія на IV блоці ЧАЕС – це трагедія, яка зачепила інтереси сотень тисяч людей, заставила задуматись багатьох політиків, вчених і просто кожного з нас.
35 роки тому сталася Чорнобильська катастрофа. Відтоді територія у 30 км навколо ЧАЕС є зоною відчуження.
Понад 116 тисяч мешканців цієї території евакуювали після аварії. Дотепер потрапити сюди можна лише за спеціальними пропусками.
Дискусія зі студентами:
Як Чорнобильська зона стала найбільшим природним заповідником України?
Чи зможуть колись повернутися сюди люди?
Що зараз відбувається на ЧАЕС і навколо?
Як може місце ядерної катастрофи стати раєм для розвитку альтернативної енергетики?
І чому зона відчуження стала магнітом для іноземних туристів?
15 грудня 2000 року, Україна ухвалила рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС. Того дня було назавжди зупинено останній діючий енергоблок №3, і перед атомниками постало нове завдання: перетворити Зону відчуження на екологічно безпечний простір.
Ми з вами говорили про одну з найстрашніших сторінок в історії України, нашого краю. Я впевнена, що наша розмова залишила в ваших серцях та пам’яті відчутний слід. Ви завжди будете пам’ятати про героїв, завдяки яким ми можемо сьогодні рости та насолоджуватися життям
