ГОЛОДОМОР – ПОМСТА ЗА СВОБОДУ

Кожної четвертої суботи листопада ми згадуємо велику трагедію в українській історії – День пам’яті жертв голодоморів. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.

  З метою вшанування пам’яті жертв Голодомору, формування нетерпимості студентів до проявів будь-якого масового насильства, сприяння поверненню історичної пам’яті про голодомор 1932 – 1933 років, виховування почуття співпереживання, поваги до минулого України викладач Матвєєв В.В. провів виховний захід «Голодомор – помста за свободу» із студентами групи КТ-11, керівники груп  провели виховні години: «Голодомор 1932-1933 років: історія трагедії», «День пам’яті жертв голодомору», «Голодомор 1932-1933».

Студенти групи ТД-21 підготували конкурсний відеорепортаж «Жнива розпачу – голод крізь віки або історія повторюється».

Перегляд за посиланням:

  Вшанування пам’яті жертв Голодомору є запобіжником повторення подібних трагедій у майбутньому. Увага до трагедії Голодомору формує нетерпимість громадян до проявів будь-якого масового насильства. Нині ми маємо можливість говорити та поширювати правду, аби цей злочин ніколи не повторився.

Наслідки голодомору 1932-1933 років не обмежуються демографічними втратами населення. Дослідники намагаються з’ясувати економічні, політичні, морально-етичні й соціально-психологічні наслідки жахливої трагедії XX ст. Вона має також і національний аспект, який торкається не лише кількості жертв, а насамперед антиукраїнської спрямованості штучного голоду.

Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям, як етносу, було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

У самому СРСР десятиліттями діяла заборона вшанування пам’яті жертв Голодомору: жодних публічних розмов, жодного вшанування пам’яті невинно вбитих. Після здобуття Україною незалежності, правда про Голодомор повертається до народу, стає його болем, реквіємом і одночасно символом незнищенності нації. В часи, коли Україна переживає новий геноцид, розуміння її історії на міжнародному рівні є надзвичайно важливим. Адже незасуджені свого часу світовою спільнотою злочини комуністичного режиму спровокували нові злодіяння. Відтак сьогоднішня «путінська росія» є яскравою ілюстрацією того факту, що непокаране зло має здатність повторюватися.